Війна принесла в Україну багато горя, кровопролиття та перекреслила мрії багатьох українців. Чимало юнаків і дівчат із нашого міста та територіальної громади  пішли до війська, щоб із зброєю в руках боронити свою країну від російського агресора, виборювати право жити у вільній, незалежній та процвітаючій країні. Однак, на жаль, не всім вдалось повернутись додому, побачити та обійняти своїх близьких, реалізувати свої плани, обірвалось життя багатьох захисників, серед яких є і випускники нашого нашого закладу освіти.

3 вересня в районі міста Щастя у Луганській області загинув ковельчанин – командир мінометної роти 80-ї бригади капітан ВОЛОДИМИР КИЯН. 

Він підірвався на фугасі, коли разом з іншими бійцями проводив розслідування загибелі волонтера та співробітника Держфіскальної служби мобільної групи.
Володимиру було 33 роки.

Маючи досвід бойових дій в Іраку, пішов добровольцем під час першої хвилі мобілізації. На фронті – з квітня 2014 року. Він пройшов найжорстокіші битви в районі Луганська. Його підрозділ обороняв Луганську ТЕС. Боєць з позивним «Тайфун» був одним з кращих офіцерів, його поважали товариші, ним пишалась родина.  Герой-десантник Володимир Киян ціною власного життя врятував бойових товаришів.

За проявлену особисту мужність та героїзм виявлені при виконанні військового обов’язку капітана Кияна представлено посмертно до високої державної нагороди – Ордену «За мужність».

 РЕШЕТІЛОВ АНДРІЙ ВАДИМОВИЧ –  

 

      ДМИТРО  ВІКТОРОВИЧ ЯГОДА, загинув 15 травня 2022 року біля населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

У березні, 24 числа, йому минуло 45 років (1977 р.н.), які зустрів на війні.

Він пішов у ЗСУ за власним бажанням: мав хорошу підготовку, в минулому служив у спецназі.

Співчуття численній родині Героя. З п’ятьох дітей в сім’ї Дмитро був найстаршим. Ще один з його братів сьогодні теж воює.

 

КИЛИБА ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ, загинув 6 вересня в районі населеного пункту Залізничне, на Харківщині.

Леонід закінчив школу №7, працював у Ковельському держлісгоспі. Коли у 2014 році розпочалась російська навала, став на захист України. Був мінометником.

Згодом повернувся у рідне місто. Маючи військовий досвід, у перший день повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, без вагань і роздумів, добровольцем знову         пішов боронити Україну. Став сапером. У березні, на фронті, Герой зустрів свої 52.

Ніколи не забудемо його сили, хоробрості та патріотизму.

 

 

  ВОЛОШУК  МИХАЙЛО  «САМПЕР»

Навчався в ліцеї №7 м. Ковеля, якe закінчив 2017 року. А пізніше здобував спеціальність у Ковельському центрі професійно-технічної освіти.

Ще підлітком відчув потяг до військової справи. Цей шлях брав початок і з глибокого знання історії, і через заняття в спортивному клубі рукопашу «Гопак», і через волонтерство в ГО «Ватра».

Влітку 2020 року долучився до одного з найкращих підрозділів України — полку «Азов». Увійшов до двадцятки його найкращих бійців.

Подальша служба Михайла проходила в окремому загоні спеціального призначення «Азов» (військова частина 3057) Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, де був гранатометником (оператор-навідник).

24 лютого 2022 року, під час повномасштабного вторгнення, боронив Маріуполь у лавах ОЗСП «Азов». Загинув 1 травня 2022 року.

     ГЕЙКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ,  старший водій-механік відділення зберігання ракет обслуги, зберігання та транспортування технічної батареї.  Сергій Гейко знаходився в зоні бойових дій, що в напрямку Запоріжжя. Відповідав не лише за той напрямок, який йому доручили, але й опікувався багатьма технічними моментами.

       Під час частих повітряних тривог та  масованих обстрілів того дня, перейнявся, аби вчасно й максимально оперативно виконати доручені задачі.

         Його серце зупинилось назавжди 22 грудня 2022 року. Сергієві Гейку було всього 55 років.

Вони – Герої, які віддали за Україну своє життя.

Слава Україні! Героям Слава!