Щороку 21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших – це мова. З раннього дитинства й до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою, єдиним знаряддям, що підвищує її над
світом, робить нездоланною в пошуках істини. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність держави, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини. Мов на світі багато, але найріднішою є та, яку ти почув у перші хвилини свого життя. Своє захоплення нев’янучим її цвітінням передав В. Сосюра у вірші “О мова моя»:
світом, робить нездоланною в пошуках істини. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність держави, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини. Мов на світі багато, але найріднішою є та, яку ти почув у перші хвилини свого життя. Своє захоплення нев’янучим її цвітінням передав В. Сосюра у вірші “О мова моя»: О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, співи, жоржини!
Моря бриліантів, це – мова моя,
Це мова моєї країни.
Мова – це барвиста квітка, яка прослалася з глибини віків у майбуття. Тримаючись за неї, ми долаємо перепони й круті гори. Рідна мова служить нам завжди. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою, бо шлях до істини й добра, краси й величі лежить через слово:
Тож станем перед Богом на коліна,
Схилимо у шані голови свої,
Щоб наша мова, рідна, солов’їна,
Цвіла, як весняні гаї.
Отож напередодні свята для учнів 10-А класу ( класний керівник Жарковська Л.М.) було проведено інтелектуальну філологічну гру “Бринить, співає наша мова…”. Десятикласники були поділені на 2 команди: “Кмітливі” та “Допитливі”, які брали участь у таких конкурсах: “Далі, далі…”, “Заморочки з бочки”, “Ти – мені, я – тобі”. Здобувачі освіти переконалися, наскільки важливими є знання з української мови та літератури, які вони здобувають школі.
Василь Сухомлинський писав: “Мова – духовне багатство народу”. Тож бережімо її, нашу мову, звучну, барвисту й таку м’яку.
Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.
Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!