Сповідь учителя

Сповідь учителя

34-min   Роки минають. Дні, мов листки з жовтогарячого  клена, додолу осипаються з усіх календарів. Життєва осінь. Неповторний час, коли сонце стоїть над тобою в сірому зеніті. Своєрідна високосна пора, яка озивається далекими і близькими дзвонами, сіючи в душі і радість(бо ж зроблено чи мало, досягнуто багато), і  тривогу. Чи все вродило на вчительській ниві довжиною в десятки років? Прийшла пора подумати про те, що встигла зробити,чого досягла у своєму житті, кому завдячую своїми успіхами.

Здається, маю звичайну біографію, яких тисячі в наш час. Та за сухими рядками життєпису стоять і невдачі, і перемоги. Чого більше? Уже не пригадую. Знаю одне: велика щоденна учительська праця, важка й наполеглива, часом і надоїдлива, не байдужа мені.

На все життя запам’ятаю всіх своїх учнів: слухняних і проблемних, відмінників і тих хто навчався гірше, наполегливих, працьовитих. Приходилося присоромлювати ледачих. Але впевнена: вони стали хорошими людьми, адже прагнула навчити їх життєвої мудрості. Сонце світить для всіх однаково, але зігріває тільки тих, хто творить добро, красу, зберігає свою душу від лицемірства, заздрості, ненависті. Думаю, що мої учні запам’ятали й іншу настанову: жити аби жити, аби день до вечора-не достойно людини. Ніхто ніколи не стелитиме просто так килимових доріжок. Тільки впевненість у власні сили допомагає долати вершини долі і прямувати до власної мети.

Людина починається з любові, тому щоразу заходжу в клас із цим почуттям. Немає поганих дітей. Усі вони народжуються гарненькими і є тим матеріалом, з якого ми, вчителі, творимо Людину. «Як скульптор творить свою статую з безформного шматка мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого» (В. Сухомлинський).

Тому я безмежно рада, що допомогла розкрити здібності ще одній дитині-учениці 11-А класу Юхимук Вероніці. Уперше зустрілася з нею у вересні 2016 року, коли переступила поріг класу. Приємно працювати з старшокласниками, які вже усвідомлюють значення освіти. Я побачила вихованих, скромних учнів. Але серед них виділялась Вероніка. Струнка, гарна-хоч з лиця воду пий-вразила мене своїми очима: погляд зосереджений й уважний, добрий і спокійний. Пізніше я переконалась, що ця юнка виділяється серед своїх однокласників не тільки тим, що робить, а й тим, як це робить. Посиленна працьовитість, охайне виконання завдань, творчий пошук, уміння з усього, що можна знати, вибрати найпотрібніше, принесло свої результати: Вероніка здобула перше місце у міському етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді іменні Тараса Шевченка. Вітаю ученицю із цією перемогою! Вероніка підтвердила мудрість: знання доводять тільки ділом. Знання-дерево, а діло-плоди. Упевнена, що добре серце дівчини, творче горіння душі, уміння брати відповідальність на себе допоможе їй підкорити всі життєві вершини.

С.В. Богатікова